Вітчизняна історична наука сповна відчула на собі всі ті складні, іноді трагічні суспільно-політичні перипетії, які сталися у ХХ столітті. У складному процесі переосмислення багатовікової історії українського народу важливу роль відіграють фахові періодичні видання, одне з головних завдань яких полягає в тому, щоб спільними силами розбудувати українську наукову історіографію. Обставини склалися так, що з початку 1930-х і до 1957 року в Україні не існувало свого постійного періодичного друкованого органу з цієї галузі наукових знань. Однак уже із середини 40-х років в Україні стала цілком очевидною нагальна потреба у фаховому періодичному часопису з історичної тематики, що добре усвідомлювало багато тогочасних суспільствознавців. Відтоді заснування республіканського історичного журналу, що був мрією не тільки для фахівців, а й бажанням для широкого читацького загалу, не раз обговорювалося в пресі, причому на всесоюзному рівні, ставилося перед вищим партійним керівництвом.
«Український історичний журнал», який з’явився на хвилі «хрущовської відлиги», пройшов складний шлях. У 1957 році розгорнулася велика, копітка, іноді невдячна робота з організації й підготовки до друку перших номерів часопису. І влітку відбулося перше засідання редколегії вже офіційно затвердженого журналу. Незважаючи на невпорядкованість належними штатами, обмеженість редакційного «портфеля», матеріальні й технічні труднощі, редколегія, відразу приступивши до роботи, доклала всіх зусиль, щоб з другого півріч журнал почав безперебійно виходити.
Вже минуло 55 років з часу його заснування. Ці десятиліття в історії українського народу були дуже непростими, наповненими бурхливими подіями загальнополітичного характеру. Всі ці суперечливі процеси так чи інакше впливали
... Читати далі »
