Г О Р О Д Н И Ц Ь К А
селищна рада

На території селища Городниця розташовано
6 пам`яток:
5 – історії
1 – археології


Пам`ятка археології


Городище
XVI-XVIII ст.
розташоване на лівому березі річки Случ
південно-західної околиці селища Городниця


Пам`ятки історії

Братська могила партизанської сім`ї Вознюк

розташована у південно-східній частині селища Городниця

Поховано останки п’яти членів партизанської сім’ї: А.Вознюк, Ф.Вознюка, Н.Вознюк, Н.Вознюк, К.Вознюк. Оселя Вознюків у смт Городниця з листопада 1942 до серпня 1943 слугувала підпільною явкою для зустрічі зв’язкових партизанських з’єднань, якими командували А.Грабчак, С.Ковпак, О.Сабуров, І.Скубко, І.Шитов, місцевого партизанського загону під керівництвом Л.Іванова. Зв’язківці в Городницькому гарнізоні організували повстання взводу 4-ї туркестанської кулеметної роти, яка використовувалася ворогом для охорони військових об’єктів, що дало змогу партизанському з’єднанню І.Шитова 8 січня 1943 оволодіти райцентром. 123 вояки цієї роти влились у партизанські лави. Ще понад 100 жителів смт Городниця, сіл Анастасівка, Курчиця, Лучиця, Перелісок влилися в лави партизанського з’єднання О.Сабурова. Провокатор видав конспіративну квартиру. 15 серпня 1943 матір, брата й двох малолітніх дітей живцем було спалено у власній оселі на очах у Анастасії Михайлівни, яку після катувань розстріляно й теж кинуто у полум’я.
1984 року на місці страти партизанської сім’ї встановлено обеліск форми «Парус» сірої мармурової крихти. На чільній грані викарбовано п’ятикутну зірку й меморіальний напис: ”На цьому місці в 1943 році закатовано німецько-фашистськими загарбниками сім’ю партизанської розвідниці Вознюк Анастасії Михайлівни 1920 року народження.
Федора Гнатівна 1898- мати
Наталка Лаврентіївна 1930 – дочка
Ніна Лаврентіївна 1940- дочка
Кирило Михайлович 1923 – брат”.
 

Військове кладовище радянських воїнів та партизанів

розташоване у центральній частині смт Городниця

На військовому кладовищі в 25 братських і чотирьох одиночних могилах, розташованих в чотири ряди, поховано 112 воїнів та партизанів. Серед них:
46 воїнів 181-ї стрілецької дивізії та 121-го запасного полку. Загинули 1-3 січня 1944 в боях за звільнення селища від німецьких військ та упродовж 1943-1945 років. Їх прізвища відомі.
66 бійців партизанських з’єднань під командуванням В.Андрєєва, А.Грабчака, С.Маликова, М.Наумова, О.Сабурова, І.Скубка, М.Шукаєва, І.Шитова, перепохованих 1947 року. Прізвища похованих партизанів відомі.
1968 року на могили покладено бетонні плити.
 

Пам`ятник воїнам-визволителям

розташований у центральній частині селища Городниця
 

За роки окупації в Новоград-Волинському районі дислокувалися 13 партизанських з’єднань. Городницький район (нині Новоград-Волинський ) з листопада 1942 року увійшов до зони суцільного партизанського краю. З 12 грудня 1942 до 25 січня 1943 партизанське з’єднання О.Сабурова тримало райцентр Городницю під посиленим контролем. 1 січня 1944 партизанське з’єднання І.Шитова у взаємодії з бійцями 181-ї стрілецької дивізії розпочало бої за звільнення селища. 3 січня 1944 до них приєдналося партизанське з’єднання М.Шукаєва. Бої точилися до підходу основних частин радянської армії. Остаточно селище звільнено 6 січня 1944.
У центральній частині селища, на території військового кладовища, на гранітному постаменті встановлено скульптуру жінки, що ніби іде назустріч воїну, тримаючи в руках партизанську шапку.
 

Братська могила учасників громадянської війни

розташована у центральній частині селища Городниця (біля Будинку культури)
 

Поховано 37 червоноармійців 44-ї стрілецької дивізії (командир І.Дубовий) 12-ї армії. Після відступу з Житомирщини у вересні 1919 військ Директорії УНР по території Новоград-Волинського району проходила лінія фронту з Польщею. 44-а стрілецька дивізія здійснювала оборону новоствореного укріпрайону. 18 квітня 1920 війська 3-ї Польської армії прорвали фронт. 37 захоплених в полон червоноармійців поляки розстріляли на території фарфорового заводу. 1922 останки загиблих перепоховано у сквері селища. Їх прізвища невідомі.
1924 року на могилі було встановлено бетонний обеліск. 1984 – його замінено на бетонну стелу у вигляді розгорнутого прапора з барельєфним зображенням на ній голів двох червоноармійців та бойового коня. Праворуч від стели напівнахилом покладено гранітну плиту з меморіальним написом.
 

Братські могили жертв голокосту (єврейське поховання)

розташовані у південно-східній частині селища Городниця
(єврейське кладовище)
 

У бувшому районному центрі Городниця 19 червня 1941 року вбито 21 мирного жителя єврейської національності. Розстрілювали у лісі (урочище Зиків), за 3 км на південний-схід від селища. У 1954 році місцеві євреї перевезли рештки загиблих і перепоховали в двох братських могилах на єврейському кладовищі.
Братські могили – два суцільнолиті надгробки з невеликими обелісками висотою 0,4 м. На обелісках є напівзатерті епітафії, на чільній грані обох – напис російською з прізвищами похованих. На зворотній частині правого обеліску напис на івриті «Вбиті» з іменами та прізвищами загиблих. Усі написи важко читаються. Удалося розібрати 4 прізвища: Гальперін і Крайс – на лівому, Шрайбер і Фельдман – на правому.