Історико-культурна спадщина
Меню cайту





Пошук

Оголошення

Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Корисні сайти







Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вітаю Вас, Гість · RSS 19.03.2024, 12:30

Історико-культурна спадщина

 

          Культурна спадщина Новоград-Волинщини

 

 

             Новоград-Волинщина – древній край, край епохи бронзового, мідного, кам’яного століть, часів древніх аріїв, які перебували  тут приблизно з IV по II тисячоліття до н.е.

   В  VI-VIII ст. наш район знаходився на межі двох племінних об'єднань – древлян і дулібів (волинян).  З часів древлян відома історія Звягеля-Возвягеля – трьох городищ, які  і дали назву місту. Під назвою Звягель вперше воно згадується в Іпатіївському  літописі у 1257 році як місто Галицько-Волинського князівства, вщент знищене військами Данила Галицького за непокору. Від спаленого Возвягеля збереглись до нашого часу залишки двох городищ і неукріпленого селища-посаду, валів і ровів навколо городищ. Археологи виявили на городищах рештки спаленого житла та господарських будівель, оборонних стін, предметів побуту ХІІ-ХІІІ ст. До унікальних знахідок треба віднести скарб монетних гривень ХІІ ст.,  знайдений у кінці ХІХ ст., та скарб срібних прикрас, знайдений археологами у 1993 році. Комплекс археологічних пам'яток літописного міста Возвягель (Х-ХІІІст.) у с. Чижівка є пам’яткою національного значення.

      Друга пам'ятка археології  національного значення,  також відноситься до Х-ХІІІ ст. Це археологічний комплекс в с.Ходурки. У двох курганних групах, знаходиться курганний могильник – сліди перебування  слов’янізованих ятвягів (одного із древніх литовських племен, яке відрізнялось своєю войовничістю). Вчені вважають, що їх переселили на територію сучасної України київські князі. Характерною особливістю комплексу є кам'яна обкладка насипу, що зустрічається лише на теренах Литви, Польщі і Білорусі.

 

    1340 року місто захопили литовські феодали. З середини ХІV ст. ним володіли князі Звягельські. 1502 року король польський і великий князь литовський Олександр подарував  місто та прилеглі землі князю Костянтину Острозькому. Після Люблінської унії 1569 року Звягель разом з іншими населеними пунктами Правобережжя потрапив під владу шляхетської Польщі. Він увійшов до складу Луцького повіту Волинського воєводства.

 

           Не минули  Звягельщину і козацькі повстання під проводом Северина Наливайка (1594-1596 років) та під проводом Максима Кривоноса (1648-1654 років). Свідчення таких повстань – кам`яні хрести, що були (до 60-х років минулого століття) на території сіл Ярунської територіальної громади.  Ось як описує  у 1886 р. краєзнавець Л.Рокосовський рідну Юрківщину: «На полях села — багаточисельні   кургани з кам’яними хрестами, свідки нещасливої для польської зброї битви у 1648 р. з козаками на чолі з М.Кривоносом».  Про козацьку славу нагадує  пам’ятний знак – Козацький хрест «За козацьку честь і славу», який встановлено 2009 року у с. Ярунь з нагоди 360-річчя національно-визвольної війни 1648-1649 років.   

          Історія нашого краю пов’язана з іменами видатних людей. У 1871 році тут народилася Леся Українка, українська письменниця, перекладач, український діяч.  Пам`ятні знаки видатній землячці встановлено в селах Тупальці та Ярунь.

          У жовтні 1846 року село Гульськ  відвідав поет, прозаїк, художник, мислитель Тарас Григорович Шевченко,  який тоді брав участь в експедиції за завданням археографічної комісії на Волині та Поділлі. Враження від перебування у даній місцевості лягли в основу повісті «Варнак».  Для увіковічення цієї події в селі Гульськ на Панській горі, над річкою Случ, встановлено пам’ятний знак Тарасові Шевченку.  Пам`ятний знак Великому Кобзареві встановлено і в с. Великий Молодьків.

 

           У роки громадянської війни місто Новоград-Волинський та район стали ареною військових дій. Тут дислокувалися 14-та кавалерійська дивізія, 131-ий Таращанський полк, 44-та стрілецька дивізія.  З тих часів на терені району залишилися три братські та одна одиночна могили учасників громадянської війни (смт Городниця, с.Романівка, с. Сусли, с. Івашківка).

 

          Болісною раною для нашого краю стали події  колективізації, репресій та голодомору.  Сталінська репресивна машина чорним смерчем пройшла по долях селян, скалічила їхнє життя. Радянська влада не пошкодувала основної продуктивної сили – сільських трудівників, які за віковими традиціями українського працелюбства в роки економічної політики (НЕПу) зуміли відродити українське село. Запроваджена в країні практика очистки першого регіону від ворогів багатьом невинним людям коштувала життя. У Новоград-Волинському районі на початку вересня 1937 року було «викрито» майже 1300 «замаскованих ворогів».   Голодомор вразив найцінніше у нації – її майбутнє. Справжньою причиною голоду була політика тотального обирання українських селян, яка позбавляла їх будь-яких засобів існування.  В пам'ять про загиблих під час репресій та голодомору жителів району  за смугою відчуження державної автомобільної дороги  Київ-Чоп, на в'їзді у місто Новоград-Волинський  (територія Новороманівської сільської ради) встановлено Меморіальний комплекс,  присвячений всім жителям району загиблим під час голодоморів, репресій та під час ІІ Світової війни.  Також Пам`ятні знаки  встановлено у  Яруні, Великій Горбаші, Борисівці, Косеневі, Слободі Романівській, Поліянівці.

 

         Друга світова війна   – жахлива сторінка в історії нашого народу, яка принесла з собою  безліч трагедій,  віроломства і зруйнування доль.  У кінці червня 1941 року воєнні дії Другої світової війни докотилися до території Житомирської області. Вже 10 липня 1941 року Новоград-Волинський район повністю був окупований німецько-фашистськими загарбниками.

        У пам`яті жителів Новоград-Волинського району навіки залишаться подвиги воїнів 5-ї армії під командуванням генерал-майора танкових військ Михайла Івановича Потапова. Воїнів, які того далекого 41-го тримали заслін, щоб перешкодити противнику рухатися на Коростень, а звідти на Київ.  Саме на нашій землі розпочалася перша битва за Київ. Активну оборону військ генерала Потапова можна назвати важливою складовою Київської оборонної операції. Чимало воїнів, які стримували натиск ворога, навіки залишилися лежати на нашій землі. Завдяки пошуковому загону обласної пошукової групи «Пошук» під керівництвом почесного пошуковця України Миколи Васильовича Пінчука,  що діє на території Новоград-Волинського району, віднайдено уже більше 400 останків радянських воїнів. На жаль, встановити імена загиблих удалося далеко не усіх.

    Про великі втрати під час боїв Другої світової війни  нагадують нам  братські та одиночні могили, що є на  території району, а це: 82  братські та 67 одиночних могил (не враховуючи військового кладовища). У смт Городниця, на військовому кладовищі у 25 братських  та  чотирьох   одиночних  могилах, розташованих в чотири ряди, поховано  112 воїнів та партизанів, які загинули в боях за звільнення селища від німецьких військ.      В честь воїнів-визволителів на кладовищі встановлено пам’ятник – скульптуру скорботної матері.    

    Пам’ятниками великої стійкості і мужності наших воїнів, які захищали наш край, стали доти Новоград-Волинського укріпрайону. Один з унікальних дотів - опорний пункт укріпрайону в с.Гульськ на „Панській Горі” з системою підземних споруд, в тому числі командним пунктом, та наземними вогневими артилерійськими та кулеметними точками,  і по сьогоднішній день нагадує про трагічні події перших днів війни.   

 

     За роки окупації в Новоград-Волинському районі  дислокувалися 13 партизанських з’єднань.   Городницький район (нині Новоград-Волинський) з листопада 1942 увійшов до зони суцільного партизанського краю. З листопада 1942 до січня 1944 між селом Курчиця та селищем Городниця, неподалік шосе Новоград-Волинський-Городниця,  під кодовою назвою „Біля партизанського дуба” знаходилося місце зустрічі зв’язкових і розвідників партизанських з’єднань під командуванням В.Андрєєва, А.Грабчака, С.Ковпака,  С.Маликова, М.Наумова, О.Сабурова, І.Скубка, О.Федорова, І.Шитова, М.Шукаєва. Розвідники та зв’язкові обмінювалися інформацією про дислокацію та пересування ворожих військ, передавали своїм командирам плани спільних військових операцій, супроводжували в партизанські загони поповнення з місцевого населення. Жителі району сформували власні окремі партизанські загони „Перший Волинський” (командир М.Гордєєв), „25 років Радянської України” з’єднання  С.Маликова, ім. М.Хрущова з’єднання І. Скубка. Тут було сформовано партизанське з’єднання І.Шитова. Нині Пам’ятним  місцем  зустрічі партизанських розвідників і зв’язкових є меморіальний комплекс Партизанської Слави  на честь партизанських з`єднань «Партизанський дуб».

В помсту за участь в партизанському русі окупанти проводили  каральні операції, спалюючи цілі села.  Під час таких операцій фашисти спалили дотла 15 сіл нашого району, 5 –  спалено частково. Нині у селах Кленова, Дубники, Липине, Мала Цвіля, Федорівка встановлено пам’ятники спаленим селам, що нагадують прийдешньому поколінню про ті жахливі події.

 

Німецькі загарбники  поряд із військовими діями планували тотальний фізичний, духовний та адміністративний терор проти цивільного населення та військовополонених. За неповними підрахунками, нацисти створили мережу на 659 місць примусового утримання, яка включала в себе 6 концентраційних таборів і таборів-смерті, 40 їхніх філіалів, 19 транспортних і переселенських таборів, 64 великих гетто і в’язниць, велику кількість таборів для військовополонених. Близько 230 з них розміщувалися на українських землях. За суворістю режиму утримання до концтаборів наближалися виправно-трудові табори і табори примусової праці. Попри істотні відмінності в призначенні й специфіку функціонування, всі види таборів стали ланками єдиного ланцюга, що рухав безупинний конвеєр смерті.

У 1942-43 роках виправно-трудові табори розташовувалися на хуторі  Пікель (лісовий масив) при  пункті підприємства по лісозаготівлі і виробництву лісоматеріалів  організації Тодта та неподалік села  Перелісок – малий робітничий табір військовополонених «Перелісок 301/С».   Виснажених  важкою працею людей розстрілювали, ще більше  вмирало від голоду та хвороб. Так на Пікелі розстріляно понад 300 військовополонених; у Переліску – 161 (остаточну кількість  та прізвища розстріляних не встановлено).

Про місця  розташування нацистських виправно-трудових таборів нагадують пам’ятники у селах Перелісок та Суховоля (колишній хутір Пікель).   

 

Провідною ідеєю нацистської програми було фізичне винищення  громадян єврейської національності. На окуповану територію, услід за передовими частинами німецьких військ, прибули спеціальні підрозділи СС,  які приступили до «остаточного вирішення єврейського питання».  Вже з перших днів окупації нацистська пропагандистська машина прагнула розпалити у християнського населення люту ненависть до євреїв. Для цього використовувалися газети, радіо, кіномережа, фотовиставки. Моральний тиск підкріплювався погрозами: той, хто пустить єврея на нічліг або надасть йому житло, буде негайно розстріляний (те саме загрожувало і його родині).

       У колишньому райцентрі Ярунь (нині – Новоград-Волинського району) майже цілий рік існувало гетто, до якого були зігнані євреї з багатьох сіл цього району. Як установлено районною комісією з розслідування злодіянь, 5 травня 1942 року за 1,5 км на північний схід від села, на правому березі р.Церем (урочище Пасіка) німецькими  загарбниками  був убитий 281 чоловік, а в лютому 1943 року – ще 4. За іншими даними, в Яруні розстріляно 580 євреїв. Останки 19 чоловік перепоховані після війни на Новоград-Волинському єврейському кладовищі. Серед тих, хто загинув у Яруні, були євреї із сіл Велика Горбаша (5 чоловік) і Повчине (10) Новоград-Волинського району, Закриниччя (4) Баранівського району. На місці розстрілу на штучно насипаному пагорбі встановлено два обеліски братська могила жертв фашизму.       

У колишньому райцентрі Городниця (тепер – Новоград-Волинського району) 19 липня 1941 року убитий 21 єврей. Проте, у списку розстріляних з Городницького району навпроти більшості єврейських прізвищ написано: «грудень 1941». Розстрілювали в лісі, приблизно за 3 км на південний схід від селища (урочище Зиків). Після війни останки були перепоховані на Городницькому єврейському кладовищі в двох братських могилах.

Масовий розстріл відбувався також у с. Колодянка Новоград-Волинського району. За даними районної комісії з розслідування нацистських злодіянь, у вересні 1941 року розташований тут гарнізон есесівців розстріляв протягом двох тижнів 250 євреїв, останки яких поховані в чотирьох ямах. Братська могила розташована на полі, в 300 м на північний захід від залізничної станціі. Є дані про те, що при цьому загинуло 47 євреїв із Колодянки. За спогадами місцевих жителів, частина жертв була також із сіл Курмань (Тернівка), Велика і Мала Горбаша, станції Радулин. На могилі встановлено пам’ятник жертвам фашизму.

Влітку 1941 року в Новоград-Волинському районі було розстріляно кілька сотень євреїв з міста Корець Рівненської області: 120 – на західній околиці                с. Повчине (урочище Шитня) і 350 (чоловіки) – в лісі за 1 км на північ від            с. Калинівка (урочище Кам'яна Гірка).  У селі Повчине  коштом єврейської громади корецьких жителів Ізраїлю на місці розстрілу споруджено меморіальний комплекс - Пам`ятне місце розстрілу нацистами жертв голокосту і братська могила.  У селі Калинівка (лісовий масив)  коштом громадянки Канади Ф.Вудро, родина якої в числі страчених, споруджено меморіальний комплекс -  Пам`ятне місце розстрілу нацистами жертв голокосту і братська могила.

    

    У час смертельної небезпеки для Батьківщини на її захист стали і діти.  Юні месники рідного краю,  котрі,   ризикуючи власним життям, вступили у нерівний бій із жорстоким ворогом. Безстрашні діти-герої своїми героїчними подвигами увійшли у безсмертя.  В пам'ять про юного месника 13-річного бійця-розвідника партизанського загону «За Батьківщину» Олександра Журавля на його могилі встановлено пам’ятник (кладовище с. Кропивня).   У смт Городниця на військовому кладовищі поховано юного партизана Михайла Немолота.  На могилі сімнадцятирічного бійця-підривника Василя Черниша у с. Киянка (кладовище) встановлено стелу з меморіальним написом.  У центрі с. Красилівка, біля школи встановлено пам’ятник воїнам-односельчанам. Серед імен, вибитих на ньому –  ім`я юного зв’язкового партизанського загону  Олександра Петришина.

 

На фронтах Другої світової війни та у ворожому тилу за Перемогу воювали понад 16 тисяч жителів району, понад 6 тисяч солдатів та офіцерів за ратні подвиги були удостоєні орденів і медалей.   За героїчні подвиги у Другій світовій війні звання Героя Радянського Союзу удостоєно  троє  уродженців  Новоград-Волинського району:

  • Жайворон Володимир Гнатович, народився в селі Броницька Гута, загинув у 1944 році під час корегування вогню на переправі через Дунай. Звання Героя Радянського Союзу отримав посмертно. 
  • Козачок Микола Аврамович, народився в селі Наталівка. Звання Героя Радянського Союзу отримав за мужність і героїзм, проявлені в боях за визволення Польщі. Брав участь у штурмі Берліну.
  • Костюк Йосип Степанович, народився в селі Орепи.  Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за мужність і героїзм, проявлені під час визволення Польщі, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

      У селах Орепи та Броницька Гута  на території шкіл  встановлено пам’ятний знак Герою Радянського Союзу Костюку Й.С. та пам’ятний знак Герою Радянського Союзу Жайворону В.Г. (відповідно).

    

   Майже в кожному селі здіймаються у небо обеліски, застигли у камені та граніті солдати та скорботні матері, на гранітних плитах викарбувані імена односельців, котрі не повернулися до рідних домівок з поля брані, а також воїнів, що полягли  у грізній кривавій борні на території сіл району.  

 

        Кожен пам’ятник, споруда, меморіальний комплекс є символом тієї чи іншої  події, або ж   цілої епохи, що відображає матеріальне і духовне життя минулих поколінь, його багатовікову історію. Адже, культурна спадщина – це одна із надзвичайно важливих складових історичної пам’яті будь-якого народу.

Відділ культури Новоград-Волинської районної державної адміністрації© 2011-2024

e-mail:   rda-kultura@rambler.ru           тел.:   (04141)52276
Хостинг від uCoz