Під такою назвою 28-го липня, на фортеці, в програмі міжнародного свята «Лесині джерела», відбулося народне театралізоване дійство, організоване відділом культури і туризму районної державної адміністрації (начальник Сергій Найдюк), районним Будинком культури (директор Юлія Сидорчук, режисер Валентина Шевелюк) та районним методичним центром народної творчості (завідувачка Мирослава Повторейко).
У привітанні Берегині (завідувачка денним стаціонаром для дітей міськрай ТМО Лариса Демчук), яка «добилася до вічної Деревлянської Хати, до рідного порогу» з далеких віків, були і такі слова:
Сьогодні люди з всеї України,
ідуть у Звягель, де колиска Лесі
дзвенить у вітрі співом колисковим, —
до Духа ЇЇ Слова, щоб почути,
уздріти Світ Краси благословенний
і співтворцем у нім себе відчути!
За задумом авторки сценарію Н. Талько-Петрук Деревлянська Хата це — символічна святиня прадавньої культури, духовності древнього Звягеля, України. Саме в такому руслі до названої символічної Хати з глибини віків йшли дивовижні міфологічні герої: Чур, Предкині, Богатир Деревлянський, Лісовик, Мавка, Дерева, Чортик, Ведмідь, Лякливиці, Параска і Палажка, козаки, хорові, фольклорні, танцювальні колективи, гумористи, солісти з сіл Новоград-Волинського району. Учасники народного гурту української пісні «Кришталеві дзвони» говорили:
До Лесиних джерел ідемо.
А чули, що стоїть у Звягелі
Українська Хата —
Дивами багата,
А в ній — сама Берегиня Роду Українського,
За свій рід молиться.
То оце ми і прийшли для неї поспівати,
Хату збагатити, розвеселити!
Бібліотека була і залишається острівцем збереження національної культури, народних традицій і звичаїв, історії селища, села. Вона є територією духовності знань, помічником в освіті, професійному становленні, організації дозвілля. Сільська бібліотека не може похвалитися сьогодні великим набором послуг для своїх користувачів-дітей. Але багато що вона може зробити. Все залежить від особистості фахівця, його бажання працювати творчо, змінити роботу бібліотеки на краще, долучити до цього процесу владу, спонсорів, читачів.
В сільській бібліотеці села Ярунь відбувся семінар-практикум на тему: «Основні критерії роботи бібліотеки з користувачами-дітьми» для сільських бібліотекарів.
Розпочала семінар-практикум завідуюча районною бібліотекою для дітей О.Б.Данюк зі слів привітання та методичних порад щодо сучасних форм і напрямків роботи з користувачами-дітьми, а також проведено практичне заняття щодо оформлення книжкових виставок.
Методистом районної бібліотеки для дітей Метельським В.М. надано консультацію працівникам сільських бібліотек, в якій було висвітлено питання щодо організаційної роботи з користувачами-дітьми молодшого та середнього віку. Під час семінару-практикуму бібліотекарем Коваль Л.М. проведено показовий масовий захід за участі користувачів дитячого відділу сільської бібліотеки с. Ярунь (КВК – «Книга – твій друг»).
На завершення роботи семінару проведено анкетування працівників сільських бібліотек, з метою виявлення професійних орієнтацій, поглядів, позицій, переконань і потреб бібліотечних спеціалістів.
Матеріал підготовлено
працівниками районної бібліотеки для дітей
7 липня виповнилось 130 років від дня народження класика білоруської літератури, поета, драматурга, публіциста, видатного діяча білоруського Відродження початку ХХ ст.. Янки Купали (справжнє ім'я – Іван Домінікович Луцевич).
Народився Янка Купала в 1882 році у селі В'язинка під Мінськом. Батько належав до дрібної збіднілої шляхти, яка орендувала землю у поміщицькому селі. У 1888 року закінчив Білоруське народне училище.
Перший вірш білоруською мовою — «Моя доля», уперше надрукований 15 липня 1904 року.
Восени 1908 року Купала приїжджає у Вільно, де працює у редакції «Наша Нива». У віленський період видається величезна кількість широковідомих згодом віршів —«Молода Білорусь», «Заклята квітка», «Відквітування» та інші, деякі з них друкуються «Нашою Нивою».1908 року в Петербурзі виходить перший збірник Купали під назвою «Сопілка».
8 липня 1910 року окремою книгою виходить поема Купали «Адвечная песьня» (Вічна пісня), а 13 жовтня 1910 року — друга його збірка «Гусляр».
У травні 1910 року завершена поема «Курган», а в серпні того ж року — драматична поема «Сон на кургані», один із найвизначніших творів поета, символічний прояв ганебного становища тодішньої Білорусі. Окремим виданням поема вийшла 1912 року в Петербурзі.
Навесні 1913 року був виданий третій збірник Купали — «Шляхом життя». Вірші, що складали цей збірник, на відміну від попередніх двох, присутній значний вплив естетики модерну. Серед інших творів у збірнику містилася драматична поема «На годівлі».
У вересні 1913 року виходить головний твір дореволюційної творчої спадщини Купали — драма «Розкидане гніздо». У ній розповідається про трагедію білоруського народу на прикладі однієї селянської сім'і, яка залишається без землі і притулку. П'єса була поставлена на сцені у 1917 році, після революції, а надрукована ще пізніше — у 1919 році у Вільно.
28 червня 19
... Читати далі »