К И К І В С Ь К А
сільська рада
На території сіл Кикова та Немильня розташовано
11 пам`яток:
4 – історії
6 – археології
1 – не занесена до реєстру
Пам`ятки археології
Городище Х-ХІІІ ст. І тис. до н.е.
розташоване за 0,2-0,3 км на південь від села Кикова, лівий берег річки Случ, урочище «Окоп»
Поселення Х-ХІІІ ст. І тис. до н.е.
розташоване за 150-200 м на південь від села Кикова, лівий берег р. Случ
Поселення V-VII ст. І тис. до н.е.
розташоване за 920-960 м на південний схід від села Кикова,
правий берег р. Случ
Поселення І тис. до н.е.
розташоване за 1-1,1 км на схід від села Кикова, правий берег р. Случ
Поселення VІ-VII ст. н.е
розташоване на лівому березі річки Случ села Кикова
Поселення V-VII ст. І тис. до н.е.
розташоване за 2,9-3 км на південний захід від села Кикова, правий берег р. Случ
Пам`ятки історії
Пам`ятник воїнам-односельчанам
розташований у центральній частині села Кикова, біля БК
На фронтах Другої світової війни боронили рідний край від ворога 378 жителів села, 183 – загинуло, 214 – нагороджені орденами та медалями.
1965 року на честь 20-річчя Перемоги над ворогом в центрі села встановлено пам’ятник воїнам-односельчанам.
Обеліск трьохступеневий з лабрадориту, встановлений на постаменті. На чільній грані обеліску меморіальний напис: «В ознаменование двадцатилетия Великой Победы в Отечественной войне. Погибшим воинам от граждан с. Кикова. Безсмертен и велик их подвиг будет жить в веках грядущих поколений». До обеліску викладено три бетонні плити-східці.
Братська могила радянських воїнів та пам’ятний знак воїнам-землякам
розташований у центральній частині села Кикова
У братській могилі поховано п’ятнадцять воїнів 8-ї стрілецької дивізії, 640-го винищувально-протитанкового артилерійського полку. Загинули 3-5 військ. Їх прізвища відомі: рядовий Бєлєцький Іван Семенович, старший сержант Зубов Ілля Петрович, рядовий Карпиченко Георгій Олександрович, рядовий Манкин Ігор Іванович, рядовий Мінин Геврасій Олександрович, молодший сержант Пильников Микола Григорович, молодший сержант Румянцев Сергій Васильович, старший сержант Скобеліцин Георгій Арсенович, сержант Старинький Яків Семенович, майор Щетинин Сергій Михайлович, старший сержант Картузов Олексій Якович, рядовий Самойлов Прокоп Семенович, старший лейтенант Гноєв Іван Акимович, лейтенант Іванов Іван Іванович, рядовий Кузнєцов Валентин Іванович.
1965 року на могилі встановлено бетонну скульптуру воїна, зображеного на повний зріст. Постамент бетонний, на чільній грані якого викарбувано меморіальний напис: «Вечная слава героям Великой Отечественной войны павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины 1941-1945». До підніжжя скульптури горизонтально покладено п’ять плит чорного лабрадориту з прізвищами 183-х воїнів-земляків, які загинули на фронтах війни 1941-1945 років.
Братська могила радянських підпільників
розташована у західній частині села Кикова,
30 м на схід від автодороги Новоград-Волинський-Баранівка
У братській могилі поховано старшого лейтенанта Б.Самойленко (1910-42) та рядового В.Синельника (1916-42), а також 7-х колишніх «оточенців» - місцевих мешканців - активістів підпільної групи під керівництвом Т.Цимбала, призваних по мобілізації до 7-го укріпленого району. Їх прізвища відомі: Заєць Аксентій Федорович, Ковальчук Артем, Кузьминчук Василь, Мартинюк Андрій, Олексюк Сергій, Савчук Степан Тітович (Тарасович), Тимощук Іван Онисимович. Врятовані жителями с.Хижівка Ярунського (нині Баранівського району) вони залишились жити у Хиживці, де і увійшли до складу місцевої підпільної організації. В липні 1942 року через пошкодження ліній зв’язку були заарештовані як колишні «оточенці», а також члени ВКП(б) в якості заручників. Але потім, за доносом, були доставлені до Новоград-Волинської в’язниці. Після допитів, 27 липня 1942 року, були страчені в урочищі «Рівчак» поблизу с. Кикова, де і були поховані в одній ямі разом зі страченими за два тижні до того керівниками Новоград-Волинського підпілля М.П.Ковалем і К.П.Мякишевим. У 1944 році могила була ексгумована, підпільники з групи Цимбала були перепоховані на високому пагорбі при в'їзді до с. Кикова, новоград-волинські підпільники – у міський парк Новоград-Волинського. 1959 року на могилі встановлено бетонну скульптуру воїна. Постамент цегляний, тинькований з меморіальним написом: «Вечная слава героям Великой Отечественной войны павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины 1941-1945». Могилу обкладено цегляним тинькованим бордюром.
Пам`ятник воїнам-односельчанам
розташований у центральній частині села Немильня, біля клубу
Влітку 1943 року до села прибуло декілька десятків фашистів. Вони вимагали від селян, щоб ті віддали на потреби рейху свою худобу. Народні месники знищили фашистів. Вранці село оточили німецькі солдати з кулеметами та автоматами. Розстрілювали усіх, хто намагався втекти. Потім підпалили село, яке горіло цілу добу.
На фронтах Другої світової війни, мужньо боронячи рідний край від ворога, загинуло 79 жителів с. Немильні.
У 1969 році в честь усіх загиблих в роки війни 1941-1945 років у центрі села встановлено пам'ятник – пірамідальний обеліск сірого граніту. Перед обеліском на спільній бетонній основі викладено дві плити із габро з прізвищами загиблих односельців. На чільній грані обеліска напис: «Вічна слава воїнам-односельчанам, які героїчно загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками 1941-1945 від жителів с. Немильні».
Могила поета Гудзя Ю.П.
розташована у східній частині села Немильня, північна частина кладовища
Гудзь Юрій Петрович (01.08.1956-20.02.2002), поет, прозаїк, есеїст, член Національної спілки письменників України. Народився 1956 року в селі Миколаївка Ємільчинського району Житомирської області в селянській родині. 1972-1976 – студент Київського геолого-розвідувального технікуму, 1977 року працював геологом-розвідувальником, 1978-1984 – студент педагогічного інституту (нині Національного університету) ім.М.Драгоманова. 1984 – 1987 – учитель малювання в школах Київської та Житомирської областей. 1988 – співробітник Державного музею народного побуту та етнографії України. 1989 – 1990 – заступник директора музею образотворчого мистецтва (с.Кмитів Коростишівського р-ну Житомирської обл.). З 1990 року займався переважно літературною діяльностю. Працював в редакціях журналів “Слово і час”, “Авжеж”, „Косень”, газеті „Голос громадянина” (1990-1992), у видавництвах „Фоліо” та „Джура”, альманасі „Вітрила”(1998 – 2003).
Автор збірок поезій „Маленький концерт для самотнього хронопа” (1991), „Вишивки, хронопи, без” (1992), „Млеко хронопів гласолалійне” (1993), “Postkriptum до мовчання”(1991), „Боротьба з хворим янголом” (1997), „Замовляння невидимих крил” (2001).
З 2001 – заступник голови Житомирської обласної організації письменників, член ради Національної спілки письменників України. За роман „Не ми” (1991) та повість „Ісихія”(2001) удостоєний Всеукраїнської премії ім.І.Огієнка в галузі літератури. Лауреат
міжнародного поетичного конкурсу 1994 в м.Тріуджіо (Італія) та премії фундації Є.Бачинського (США 2000). Помер у 2002 році. Похований у с. Немильня.
2004 року на могилі встановлено пам’ятник полірованого габро у формі розгорнутої книги. На чільній грані пам’ятника викарбувано портрет поета, двоє лелек, анотаційний та меморіальний написи: „Юрій Ґудзь 1.08.1956 – 20.02.2002”; „А ще будемо разом у тихій пам’яті Бога...” З лівої сторони до пам’ятника примикає мармуровий хрест. Могилу обкладено гранітним надгробком.