Від щирого серця вітаю з Воскресінням Христовим! Нехай царюють у ваших серцях радість і душевний спокій, нехай до вашої оселі прийде здоров’я, любов, щастя, добробут. Хай світлішою стає душа, серце пломеніє любов’ю, а помисли стануть щирими та добрими. Всіх вам земних благ!
Із ХРИСТ0ВИМ В0СКРЕСІННЯМ щиро вас вітаю!
Щастя, радості, здоров`я від душі бажаю!
Запашною великодня нехай буде паска
і осяє вас сьогодні світла божа ласка!
З повагою
Начальник відділу культури і туризму
Новоград-Волинської райдержадміністрації
Сергій Найдюк
Петро Аркадійович Столипін народився 14 квітня 1862 року в знатній дворянській родині, яка з покоління в покоління служила імперії та її престолові. Станове походження, у тому числі й жорстокі вимоги «дворянської честі», так само як і певні кастові забобони, наклали свій відбиток на погляди Столипіна та його політичну кар`єру.
1884 року Петро Столипін закінчив природничий факультет Петербурзького університету. Один із іспитів приймав сам Дмитро Менделєєв, який високо оцінив блискучі знання молодого студента.
Кар`єра честолюбного політика розвивалася дуже швидко. Він став наймолодшим губернатором у імперії. Всеросійська популярність прийшла до Столипіна в бурхливі місяці початку першої російської революції, коли правитель губернії почав рішучу, жорстоку боротьбу з селянськими заворушеннями на ввіреній йому території.
Стиль поведінки Столипіна-політика був гордовитим і владним, і остаточно сформувалося його політичне кредо: «Спочатку заспокоєння, а потім – реформи!». Настільки рішучого, нещадного й упевненого в собі адміністратора не міг не оцінити сам імператор Микола ІІ. Монарх призначив його на пост міністра внутрішніх справ – найбільш важливий у імперському уряді. Це був наймолодший новий міністр серед свої колег.
Настала черга для реформ – головної справи життя Столипіна, в яку він вірив. Петро Аркадійович ясно уявляв собі сенс і суть головної з цих реформ – аграрної: створити в імперії клас дрібних власників.
Трагічно закінчилася доля політичного діяча. 1 вересня в Київському оперному театрі він зазнав смертельний постріл від провокатора Богрова. В перших рядках заповіту було написано: «Я хочу быть погребенным там, где меня убьют». Наказ Столипіна було виконано: 9 вересня його захоронили у Києво-Печерській лаврі.
