Презентація альбому «Государственная Третьяковская галерея. История и коллекции»
(До 180-річчя з дня народження П.М. Третьякова – російського діяча, засновника Третьяковської галереї)
27 грудня 2012 року в читальному залі Новоград-Волинської районної бібліотеки для дорослих була оформлена презентація альбому «Государственная Третьяковская галерея. История и коллекции». Також були представлені книги про Третьяковську галерею та біографічні відомості про Павла Михайловича Третьякова.
Державна Третьяковська галерея – видатний пам’ятник російської та радянської художньої культури, скарбниця вітчизняного мистецтва Росії. Понад п’ятдесят тисяч витворів живопису, графіки та скульптури складають нині її колекції.
Починається історія з 1856 р. – коли Павло Михайлович придбав перші картини російських художників. Колекціонування кращих витворів вітчизняної школи стало справою всього життя засновника галереї. Третьяков не тільки втілив ідею створення, за його висловом «громадського, всім доступного сховища вишуканих мистецтв, яке принесе багатьом користь…», але і створив музейну колекцію, яка дозволила судити про історію і особливості вітчизняної культури, пояснити і утвердити почесне місце Російської школи серед інших національних шкіл мистецтв. Все це ще за життя Третьякова зробило галерею загальнонаціональним народним музеєм країни. Для того, щоб зробити добудову до галереї, Павло Михайлович наважувався раз у раз вирубувати власний сад. В 1888 р. П.М. Третьяков відкрив будівлю для безкоштовного відвідування.
В 1892 р. Третьяков подарував місту Москві своє зібрання разом з художньою колекцією яку заповів йому брат Сергій Михайлович, і музей отримав статус Міської картинної галереї.
Василь Григорович Кричевський – український маляр, архітектор, графік. Він був патріархом великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Батько художників Василя та Миколи, митців, які здобули собі розголос особливо за свої праці аквареллю. Дід мисткині Катрі Василівної Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського, видатного образотворчого митця і педагога.
22 березня 1918 р. Центральна Рада затвердила проект герба, розроблений Василем Кричевським на основі Володимирового Тризуба.
У 1923 р. оформив книжку М. Грушевського «Історія української літератури». Від 1925 р. був консультантом кінофабрики ВУФКу в Одесі. Співпрацював там з Ю. Яновським та О. Довженком. Оформив низку історичних фільмів, зокрема, «Тарас Трясило» і «Тарас Шевченко» (обидва 1926). Був ініціатором і учасником реставрації в Києві будинку, в якому свого часу жив Т. Шевченко (нині Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка).
У 1928 р. оформив книжку Ю. Яновського «Майстер корабля», у 1929 р. – книжку В. Винниченка «Намисто», а також монографію Д. Щербаківського «Українське мистецтво». У 1931 р. виконав проект надгробного пам’ятника М. Коцюбинському в Чернігові, у 1936 р. — М. Грушевському в Києві. Цього ж року завершив проект музею на могилі Т. Шевченка в Каневі (будівництво здійснювалося як його спільний проект з П. Костирком, проте дещо не так, як задумував Кричевський (фасад лишився оголений, без української орнаментації). У 1937—1938 рр. був мистецьким консультантом кінофільмів «Назар Стодоля» та першого кольорового кінофільму в УРСР «Сорочинський ярмарок». У 1939 р. йому присвоїли звання доктора мистецтвознавчих наук, а у 1940 р. — заслуженого діяча мистецтв УРСР. З цієї нагоди була влаштовано виставка його робіт. До початку Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. був керівником кафедри малярства Київського художнього інституту.
Побіч малярства, у якому В
... Читати далі »
