«Пісня пісень Кобзаря»
(до 170-річчя від дня написання Тарасом Шевченком вірша «Заповіт»)
Живий Тарас у правді віковій,
В піснях і слові "Заповіту"…
(А. Німенко)
 22 грудня відзначається 170-а річниця від дня написання «Заповіту» – одного зі знакових творів у літературній спадщині Т.Г. Шевченка і загалом в українській літературі. Спливло чимало часу, але й тепер «Заповіт» сприймається як своєрідний суспільно-політичний маніфест, звернений до розуму і серця українців.
«Заповіт» — програмний вірш у формі послання-«заповіту» Тараса Шевченка, написаний 25 грудня 1845 року в Переяславі. Вірш вражає досконалістю і простотою форми, стислою виразністю і яскравістю поетичного малюнка, в якому злилися в одну єдину гаму: голос, колорит і краса рідної землі.
Цей твір по праву вважається одним з національних гімнів України, що об’єднував і об’єднує усіх поневолених світу національним болем, обов’язком щодо власного народу, закликом до його визволення і твердою вірою у краще майбутнє.
Слід, залишений «Заповітом» Шевченка у духовному житті нашого народу, не має аналогій. «Заповіт» перекладено більше як на 50 мов народів світу. Виникло навіть прислів’я: «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ». Знаменно, що на слова й мотив «Заповіту» написано понад півсотні музичних творів. Отже, «Заповіт», його ідеї, образи, почуття хвилювали й хвилюють митців не однієї доби.
З нагоди цієї події, в читальному залі районної бібліотеки для дорослих імені Лесі Українки, була проведена експрес-інформина «Пісня пісень Кобзаря»: до 170-річчя від дня написання Т.Г.Шевченком вірша «Заповіт»».
У нашій бібліотеці є газетні та журнальні статті, а також книги на дану тематику. Найбільшу зацікавленість у присутніх викликала книга «Заповіт» Тараса Шевченка мовами народів світу».
Матеріал підготувала
бібліотекар читального залу
районної бібліотеки імені Лесі Українки
Анастасія Осадчук
| 
