Народне свято «Калита, сонцем сповита»

Народне свято Калити є одним з тих магічних священнодійств Сонячного Кола, яке наші пращури українці святкували ще з снування Світу Білого.

Таке незабутньо-яскраве святкування, пошанування Калити Сонцеликої відбулося 13 грудня 2015 року в районному Будинку культури с. Ярунь. Незважаючи на зимовий буревій, проливний дощ, шанувальників цього прадавнього свята зібралося чи не повнісінький зал. На сцені-світлиці — святково прикрашеній вишитими рушниками, килимами, обставленій дерев’яними лавами, мисниками, піччю, учасники зразкового дитячого фольклорного колективу «Райце» відтворили давнє дійство.

Господиня, роль якої виконала студентка місцевого технікуму – Аліна Гурман, запросила до своєї хати дівчат:

     ворожбу творити,

молодят ріднити,

Долю прославляти,

Сонце звеселяти!

Дівчата увійшли в хату з коржем Калити:

                                     ми її гуртом творили

                                     множество промінців зліпили,

                                     бо чим більше промінців —

                                     тим більше в дівочок парубків!

З великими почестями корж — символічний образ Сонця, дівчата понесли до печі для випікання. Допоки Калита випікалася, з вогнем цілувалася, відбувалися найрізноманітніші ворожіння, наприклад, на дев’яте поліно: хто витягне поліно рівне — наречений буде стрункий, зелене — молодий, трухляве — старий, із сучками — роботящий, із гладкою корою — багатий, без кори — бідний.

Споконвіку, при ворожбі, одними з незмінних оракулів, головних «вершителів» дівочої долі були… собаки, півні… Мудрого, вірного пса урочисто запрошували на вечорниці. Саме для нього пекли магічні пампушки-балабушки. Ярунські дівчата теж закликали саме таких ворожбитів:

                                    давайте, дівчатонька, хто що надбав —

                                    на рушнику розкладімо,

                                     та нашу весільну свашеньку до столу просімо.

                                     За чиє вгощення вона найперше візьметься,

                                     то за тою дівчиною весільний поїзд женеться!

                                     А чиє не схоче покуштувати,

                                     то тій дівчині ще цей рік — дівувати!

Юні чаклунки з трепетом слідкували, як собака їсть, а в знак вдячності для собаки-свашки заспівали весільну жартівливу пісню та прикрасили її голову солом’яним перевеслом з квітами. Гучний голос наступного ворожбита — півня ще більше розвеселив глядачів, які реагували по-дитячому щиро, не лінувалися плескати в долоні при кожній смішній репліці. Дівчата ж намагалися втихомирити спантеличеного півня ласкавими замовляннями:

                                     Півнику-братику, пригостися,

                                     біля мого зернятка

                                     їстоньки мостися!

Спостерігаючи за цією ворожбою, здавалося, що теперішні дівчата так само як і їхні пра-пра-бабусі вірять в те, що чиє зерно півник з апетитом з’їсть, то та дівчина впродовж року заміж піде, або пару омріяну знайде.

Згодом до хати завітали перевдягнені хлопці, яких дівчата зустріли з качалками, макогонами, прийнявши за ворогів. Хлопці захищалися словами:

     ми не звірі й не чужинці,

ми є щирі українці!

Вияснивши переспівами хто є хто, молоді люди спільну ворожбу учинили, на колечках, в ігрових дійствах, танцях.

Допоки ворожили, то й Калита спеклася.

— Піднімайся,Калито, щонайвище,

розтопи своїм теплом зимню хвищу!

Піднімайся,Калито, в Рай-райочок,

щоб любов у нас була й лад-ладочок!

Найвиднішого парубка обрали паном Калитинським (зіграв Андрій Осіпчук). А самий сміливий, спритний, веселий був пан Коцюбинський (роль зіграв Микола Гарбозюк). Найчарівнійшою на вечорі була пані Коцюбинська (Ірина Деревняк).

Кусали Калиту і глядачі з залу, і учасники фольклорного колективу, а саме: Тетяна Козир, Оксана Осипчук та Ольга Осипчук, які також виконали для глядачів низку пісень. Гумор читали — Влад Сидорчук, Ніна Конончук.

На свято завітала методист РМЦНТ Іванна Конончук, яка привітала всіх присутніх зі святом та заспівала чудові пісні про кохання. Танцювальний колектив РБК «Зорецвіт» — керівник Володимир Алексеєнко, подарував український танок.

Перед святковою вечерею хлопці звернулися до Долі:

                                   Доле парубоча, сідай коло нас

                                   в цей святковий час!

Хлопці почали вечерю з вареників у яких була і наливка, і перець, і цибуля, і жито, а в одному виявився синьо-жовтий сир. Учасники радісно вигукнули: «ОТЖЕ, В УКРАЇНІ БУДЕ МИР!».  При цьому віщуванні зал задзвенів аплодисментами.

Закінчилося свято молодіжною дискотекою.

Сценарій до свята написала методист РМЦНТ, член Національної спілки письменників України Ніна Петрук.

Сцена оформлена вишивками сім’ї Карплюків — Оксани та її мами Антоніни з села Юрківщини.

Художній керівник

районного Будинку культури

Валентина Шевелюк