«Школа буття біля Великого Українця»

(До 80-річчя від дня народження

Концевича Євгена Васильовича)

Євген Концевич. Той, хто живе за себе і «того хлопця». Понад півстоліття щоденної боротьби. За життя. За Україну. За те, що ти на землі — людина. Багато це чи мало? Він відомий Україні та світу як письменник-дисидент, а ще – людина незламної волі. З 73 відпущених йому Всевишнім років, - 56 цей чоловік прикутий до ліжка. Назавжди.

Євген Концевич народився 5 червня 1935 року в селі Млинище на Житомирщині. У віці 17 років, невдало пірнувши у річку Тетерів, зламав хребет і втратив здатність самостійно пересуватися.

У 1947 родина Концевичів переїхала до Житомира. Євген заочно закінчив середню школу і 1963 року вступив заочно до Житомирського педінституту (нині університет) на філологічний факультет. В 1964 році, після видання збірки новел «Дві криниці», вступає до Спілки письменників України. У 1960-1970-х роках його переслідував КДБ «за зберігання та читання антирадянської літератури». Двічі виключали зі Спілки письменників України, зрештою був залишений, але без допуску на сторінки преси. В 1999 році за твори, опубліковані в антології «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа», нагороджений Всеукраїнською премією в галузі літератури й мистецтва імені Івана Огієнка. Помер 21 липня 2010 року в м.Житомирі. Похований на Смолянському цвинтарі, біля батька.

4 червня в районній бібліотеці для дорослих імені Лесі Українки було проведено експрес-інформіну «Школа буття біля Великого Українця», присвячену 80-річчю від дня народження Концевича Євгена Васильовича, письменника-шестидесятника, нашого земляка. Увазі присутніх було представлено розповідь про життя та творчість письменника, підготовлену на основі краєзнавчого фонду бібліотеки для дорослих.

Матеріал підготувала та провела

 бібліограф Людмила Жинська