Троїцьке свято встановлене на честь зішестя Святого Духа на апостолів, після чого вони почали розуміти різні мови і ними говорити, переповідаючи людям учення Божого Сина. На місці зішестя було збудовано перший християнський храм, і з того часу Трійця вважається днем народження християнської церкви. Свята Трійця — це Бог-отець, Бог-син і Святий Дух.
В народі ще Трійцю називали Зеленими святами, Святою неділею або П’ятидесятницею, бо святкується вона на п’ятдесятий день після Великодня. Зелений тиждень починався з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави і росу, якою лікували хворі очі. У суботу, напередодні Трійці, селяни збирали запашне зілля: чебрець, полин, любисток, м’яту, материнку, татарське зілля, яке розвішували в оселі та встеляли підлогу. Ввечері йшли до лісу й запасалися зеленими гілками клена, липи, ясена, акації, осики. Гілки встромляли у стріху, на воротах, біля вікон, перед дверима, а також в загороді, де ночує худоба. Гілля й молоді деревця, зрубані в цей день для оздоблення двору й хати, називають клечанням.
У Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців та тих, що загинули безвісти на далеких дорогах, в чужих невідомих краях, а таких в Україні завжди було багато. Були це переважно козаки, а пізніше – вояки-герої, що гинули в боротьбі з ворогом за честь, волю і славу своєї Батьківщини – України.
У неділю, в день Трійці люди зранку вдягалися по-святковому і вирушали до церкви. В руках кожна молодиця тримала пучок любистку, чебрецю, материнки. Люди вітали один одного, поздоровляли зі святом, зичили щастя. Після богослужіння йшли хресним ходом до криниць і кропили їх свяченою водою. По обіді відбувався один з найхарактерніших обрядів зелених свят – ворожіння. У цей день дівчата йшли в поля, левади чи ліс і там плели вінки з конвалій, н
... Читати далі »
